26 листопада відзначаємо 100-ліття з дня народження художника-шістдесятника, учасника українського правозахисного руху, політв’язня радянських тюрем й таборів Опанаса Заливахи.
У фондах Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» зберігаються роботи О. Заливахи – обкладинки самвидаву, які передав Микола Горинь:
- Обкладинка журналу «Український вісник», 1987 р. (22,5х30,5 см)
- Обкладинка журналу «УВ – Експрес», кінець 1980-х рр. (22,5х31,5 см)
- Обкладинка журналу-хроніки «Християнського голосу. До Тисячоліття Хрещення України», 1988 р. (22,5х30,3 см)
Роботи виконані у техніці деревориту. Видрукувані на папері. Тематика зображення абстрактна. Обкладинка до «Християнського голосу» – тематична. На ній зображена князя Володимира з хрестом.
Опанас Заливаха (26.11.1925 – 24.04.2007). Народився у с. Гусинці Куп’янського району Харківської області. У 1933 р. родина, рятуючись від голоду, переїхала на Далекий Схід.
На початку 1960-х років остаточно переїхав до України, почав жити в Івано-Франківську. Досконало вивчав мову, культуру та історію України. Ближче познайомився з українською інтелігенцією, потоваришував з братами Горинями, Іваном Світличним, В’ячеславом Чорноволом, Оленою Антонів та багатьма іншими.
У 1964 р. до ювілею Т. Шевченка разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та іншими створили вітраж у Київському університету, який вночі 9 березня був знищений за розпорядженням партійних органів «як вияв українського буржуазного націоналізму».
27.08.1965 р. О. Заливаха був заарештований КГБ за звинуваченням у читанні та розповсюдженні самвидаву. У березні 1966 р. на закритому засіданні Івано-Франківського обласного суду засуджений за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на 5 років таборів суворого режиму. Покарання відбував у мордовському таборі № 11.
Після повернення до Івано-Франківська над ним встановлено адміністративний нагляд. О. Заливасі відмовляли в роботі за фахом, в помешканні влаштовували обшуки, конфісковували його твори.
Працював в галузі книжкового оформлення для видавництв «Веселка», «Каменяр». Експериментував у станковому та монументальному мистецтві. Персональні виставки О. Заливахи в Україні та за кордоном організовувалися від початку національного відродження наприкінці 1980-х років. У 1995 році нагороджений Державною премією України ім. Т. Шевченка.
Ірина Єзерська-Вдовенко