З березня 2026 року у Музеї «Тюрма на Лонцького» запускається авторський проект наукової співробітниці Музею Олесі Ісаюк під назвою «Дешифрування на Лонцького». Щомісяця у Музеї збиратимуться літератори, історики, любителі як історії, так і літератури для того, щоб розшифровувати приховані в жанровій літературі «паси» до українського досвіду ХХ століття. Кожного разу на прикладі іншого художнього твору буде обговорюватися інший аспект тоталітарного, колоніального чи геноцидного досвіду, наслідки та прояви якого відчутні досі.

Адже жанрова література цілком може бути добрим джерелом рефлексії і осмислення минулого. Притаманний їй елемент авторської вигадки, фантазії, авторського права на альтернативний розвиток сюжету протягом періоду панування тоталітарних режимів дозволяв приховати колективний і особистий трагічний досвід, рефлексії над пережитим і таким чином ховатися від цензури. З іншого боку, віддаленість історичного чи фантастичного сюжету від реальності спільного минулого автора та читачів після падіння тоталітарного СССР дарує необхідну і благословенну відстань для уявного повернення у момент, який залишив по собі внутрішню рану. Таким чином, рефлексія не звалюється відразу ж у істеричний схлип чи заціпеніння в жаху. До того ж, принаймні у випадку фантастичного жанру вигаданий сюжет дає змогу показати і побачити саму структуру і механізм пережитого, зрозуміти, чому все так, а не інакше і чим нам болить досі.

Назовні ці заховані сенси прориваються алегоріями, аналогіями, інколи – позірними недоладностями у контексті епохи, якщо йдеться про історичну белетристику. І конкретний набір залежить від людини, спільноти, тривалості її чи їхнього травматичного досвіду, сфери, якої цей досвід торкнувся, зрештою, сприятливості обставин для осмислення і вибирання з трясовини трагедії. Багато значущих подробиць з’являються у текстах цілком неплановано, та й аспектів тоталітаризму, колоніального пригноблення, геноциду, як і їхніх слідів – багато.

В цій ситуації залишається одне: довго, дбайливо, прискіпливо в доброму сенсі розшифровувати художні тексти сучасних українських письменників та  і спільними зусиллями відшукувати зашиті там сліди пережитого українцями. Бо, зрештою, ці тексти писані нащадками гнаних, вивезених, арештованих, щонайменше змушених забути власну мову та походження, аби врятуватися – і було б дивно, якби там, наче ломикамінь крізь каміння, не проривалося те, що давно мало бути проговорене. І зустрічі у стінах Музею – саме про це. Про пошук непроговореного явно серед рядків книг.

Наступна зустріч відбудеться 10 травня 2026 р. Будемо раді бачити всіх зацікавлених, а про подробиці можна буде довідатися на Facebook сторінці Музею.