У фондах Національного музею-меморіалу серед багатьох пам’яток в’язничної і табірної творчості вирізняється вишивка, яка отримала назву: «Волошки».

Створена ця вишивка розміром 34,5Х35 см у радянському таборі в Тайшеті наприкінці 1940-х – початку 1950-х рр. литовською жінкою-політкаторжанкою (ім’я і прізвище, на жаль, не вдалося встановити), табірною подругою українки Любові Барабаш-Білинської. Литовка подарувала вишивку українській подрузі на пам’ять.

Саме в жахливих табірних умовах, литовка, імпровізованою голкою із риб’ячої кістки, вишила гладдю на невеликому  полотняному квадраті сині волошки, обрамивши його голубою тканиною.

Довгі роки Любов Барабаш-Білинська зберігала цю реліквію, як і багато інших табірних пам’яток, наповнених для неї особливими сенсами. Допоки не доручила своїй молодшій сестрі Зоряні Сивуляк передати їх до музею.

З-поміж багатьох інших символічних значень, вишивка «Волошки» є ще й свідченням дружби, взаємної підтримки, нескореності  та особливої солідарності двох жінок-учасниць визвольного руху  із поневолених на той час радянською імперією країн – України та Литви. Український і литовський визвольні рухи 1940-1950-х років були схожими щодо мети й методів боротьби. Долі їх учасників  теж були схожими. Що характерно, особлива симпатія, розуміння та підтримка між обома народами, що мають спільного ворога, існує й до сьогодні.

На даний момент гості музею можуть побачити вишивку «Волошки» в експозиції «Рукотвори з-за ґрат» на першому поверсі Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького».