27 січня 1945 року танк лейтенанта Ігоря Побірченка протатаранив ворота Аушвіцу. За ним на центральну алею концтабору в’їхали інші танки. Підрозділи Червоної армії визволили найбільший і найстрашніший концтабір, який став символом усієї машини знищення Третього рейху. Брама з лицемірним написом “Праця робить вільним” стала символом масового убивства під лицемірну пропаганду.  А дата 27 січня  стала Днем пам’яті жертв Голокосту, днем пам’яті мільйонів чоловіків, жінок і дітей, яких убили тільки за те, що вони були тим, ким були.

…У Аушвіці загинуои сотні тисяч людей різних національностей. Їх убивали голодом, холодом, непосильною працею, газом і смертельними ін’єкціями фенолу. Але, крім фізичної смерті, нацисти робили все, щоб імена жертв залишилися таємницею — з перших годин перебування у концтаборі ув’язнені отримували номери. Надалі охоронці та представники табірної адміністрації іменували в’язня тільки зва номером, який був пришитий на табірній робі. У щоденних списках загиблих записували теж за номерами. Ту документацію, де поруч з номерами були записані також імена, нацисти або знищували, або вивозили вглиб Німеччини. Дещо врятували самі в’язні — так, архів з ідентифікаційними фотографіями в’язнів група в’язнів, якій наказали прослідкувати, щоб згоріло усе, запхане есесівцями у печі, самі ж в’язні і витягли з печей, тільки но наглядачі поспішили ще кудись у хаосі “евакуації” концтабору. Тим самим врятувавши тисячі облич закатованих.

У найкращому разі документи концтаборів потрапляли у руки повоєнної влади, архівістів, істориків у повному безладі. Роками документи з концтаборів збиралися, упорядковувалися, реставровувалися, з 80-х років — оцифровувалися.

Основною тоді і зараз установою, яка взяла на себе цю важку роботу є Міжнародна пошукова система у Бад-Арользені. Основна її мета прочитується уже з назви — Друга Світова війна зірвала з місця мільйони людей, з них чимало — руками нацистської каральної системи. Після закінчення бойових дій у Європі було безліч людей без документів. З часом з’явилася потреба документувати факт перебування у концтаборі чи на примусових роботах — і це теж можна зробити за допомогою “паперів з Бад-Арользена”.

Від минулого року Міжнародна пошукова система у Бад-Арользені розпочала проект #everynamecounts. Ціль проекту — створення цифрового меморіалу, складеного з імен жертв нацистської тоталітарної системи.  Для співучасті у проекті його натхненники та  керівники ангажують волонтерів з усієї Європи. Їхня задача і місія — визбирування серед цифрового архіву Бад-Арользена персональних документів в’язнів і додавання до спільного меморіалу жертв.  За цією веб-адресою можна прочитати деталі проекту і, при бажанні, доєднатися: https://www.zooniverse.org/projects/arolsen-archives/every-name-counts/classify

Бо “я живий, доки про мене пам’ятає хоч одна людина”.