17 вересня 2017 року відійшов у вічність Петро Григорійович Куценко— український громадський діяч, публіцист. Голова Київського товариства політв’язнів і репресованих. Похорон має відбутись 19 вересня (вівторок) на Берковецькому цвинтарі. Прощання у Покровській церкві, що поблизу Контрактової площі у м. Києві. Григорій Петрович заарештований 6 серпня 1984. Під слідством перебував у Лефортовській в’язниці. Засуджений ВТ Московського ВО 15 лютого 1985, обв.: Ст. 70 ч. 1 КК РРФСР. Інкримінували Куценку розповсюдження книжок О. Солженіцина, А. Зінов’єва, щоденникові записи, чернетки листів на захист А. Щаранського, Ю. Орлова та ін., усні висловлювання на політзаняттях, зокрема,

Сьогодні минає п’ята річниця від дня смерті Ірини Калинець – української поетеси, шістдесятниці, громадської діячки, політув’язненої радянських таборів, активістки українського національного і правозахисного руху. Своє життя, пані Ірина, присвятила боротьбі за правду та за Україну. Ця надзвичайна жінка залишитися в нашій пам’яті та серцях.

За роки існування Аушвіцу, там було вбито близько мільйона євреїв. Окрім євреїв, ромів та радянських полонених, в’язнями табору також були кількасот членів ОУН (б), яких туди відправили нацисти за проголошення Акту відновлення Української Держави. Про взаємовідносини євреїв та бандерівців у таборі смерті нам розповіла історикиня Олеся Ісаюк. «Я вірив, що Бог є. Я навіть молився йому, щиро молився. Але мене заарештували з батьком і сестрою, і Бог не хотів нам допомогти. А одного разу вивели нас на цвинтар і казали роздягатися. Я плакав, я цілував землю і просив Бога, щоби він врятував нас. Та

Кіноклуб медіапросвіти з прав людини Docudays UA, що діє у приміщенні кінолекторію Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького», зібрав на засідання 7 червня учителів історії та правознавства із середніх навчальних закладів різних районів Львова.  Модераторка зустрічі Вікторія Садова ознайомила присутніх із історією місця зустрічі, фестивальною політикою, відзначеними стрічками та першою колекцією фільмів на DVD, озвучених українською спеціально для кіноклубів для медіапросвіти з прав людини Docudays UA. Обраний для перегляду та обговорення фільм естонської режисерки реж. Мадлі Ляене «Абетка» (Німеччина, 2012) неабияк емоційно зачепив аудиторію, що складалася упереваж із жінок ( із 15 осіб

31 травня 2017 року, відійшов у вічність Верховний Архиєпископ-емерит Любомир Гузар. Глава Української греко-католицької церкви (2001-2011 рр.) помер на 85-му році життя. Блаженнійший Любомир був членом Пласту та одним із учасників ініціативної групи “Першого грудня”. З початком Євромайдану Блаженнійший Любомир активно висловлював свою громадянську позицію. “Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода. Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі,

31 травня у Національному музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького” відбулась лекція: “Місця (не)пам’яті у літературі” дослідниці Христини Рутар. Що ж таке місця пам’яті? Про які види місць пам’яті ми можемо говорити? Що і чи відображається в літературі? Розмова про місця (не) пам’яті в літературі в Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького», у місці пам’яті, це спроба інтерпретації історичних романів крізь призму memory studies. Дослідниця вважає, що твори сучасних авторів історичної прози відкривають двері до минулого з надписом «Заборонено», де травми минулого замовчувалися та не проговорювалися. Письменники намагаються зсунути ці залізні важкі двері,

30 травня відбулася публічна лекція наукової співробітниці Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” Ірини Єзерської “Самвидав: поширити таємно”. Дана подія продовжила серію публічних виступів істориків у проекті “Музеї і супереслива історія: розповідаючи про замовчуване”, приуроченому до Міжнародного дня музеїв 18 – 31 травня 2017 року. Дослідниця зазначила, що: “Cамвидав – історичне явище 1960-1980-х рр. суспільно-політичного, інтелектуального та духовного життя, засіб/інструмент опору системі, альтернативна складова літературного процесу.” Лекторка розповіла про способи відтворення та поширення, шляхи передачі на Захід, найвідоміші твори та найактивніших діячів самвидавної діяльності. Водночас проаналізовано значення самвидаву на поширення альтернативної

У середу, 24 травня, о 17.00 у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» відбулася презентація виставки живопису Богдани Деревацької «Вчора – Завтра». Художниця Богдана Деревацька працює в різних жанрах: натюрморт, пейзаж, портрет, абстрактний живопис. Емоції вона передає через колір, форму, ритм. Це четверта персональна виставка малярки.Богадан Беревацька народилась 1983 року в містечку Щирці біля Львова. 2000-2005 році навчалася на факультеті міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка. З вересня 2009 бере уроки живопису та рисунку в викладача Львівської Політехніки Віолетти Радомської. Живе і працює у Щирці. Персональні виставки:«Fear and Love», Палац Мистецтв,