Як відомо, після закінчення Другої світової війни в СРСР інтенсивно досліджувались можливості ядерної енергетики. У 1946 р. запрацював перший в СРСР атомний реактор. Наприкінці червня 1954 р., шляхом використання ядерних установок в місті Обнінську Калузької області РРФСР було введено в дію першу промислову атомну електростанцію. Цільовий розвиток атомної енергетики розпочався у 60 – 70-х рр. ХХ ст.  основною причиною його розвитку було намагання партійного та державного керівництва заощадити природні ресурси. У 1970 р. розпочалось будівництво  атомної електростанції у районному центі Київської області УРСР – місті Чорнобиль. Її конструкційними складовими частинами

Як відомо, після закінчення Другої світової війни в СРСР інтенсивно досліджувались можливості ядерної енергетики. У 1946 р. запрацював перший в СРСР атомний реактор. Наприкінці червня 1954 р., шляхом використання ядерних установок в місті Обнінську Калузької області РРФСР було введено в дію першу промислову атомну електростанцію. Цільовий розвиток атомної енергетики розпочався у 60 – 70-х рр. ХХ ст. основною причиною його розвитку було намагання партійного та державного керівництва заощадити природні ресурси. У 1970 р. розпочалось будівництво  атомної електростанції у районному центі Київської області УРСР – місті Чорнобиль. Її конструкційними складовими частинами були

24 грудня минає 83 роки з дня народження В’ячеслава Чорновола –  журналіста, дисидента, правозахисника, одиного із лідерів руху шістдесятників, громадського та політичного діяча. Його постать  стала символом національного та демократичного відродження кінця 1980-х – початку 1990-х років, а ім’я назавжди пов’язане із відродженням української державності в 1991 році. Він віддав багато сил та енергії державному будівництву та демократичним перетворенням в пострадянській Україні. На жаль, життя його обірвалося надто рано. В’ячеслав Чорновіл  (1937 – 1999) – народився у селі Єрки Звенигородського району Черкаської області у вчительській сім’ї. На формування його світогляду

Після створення в Галичині, навесні 1943 р., Української народної самооборони (УНС), впродовж другої половини 1943 р. вона пройшла через бої із червоними і польськими партизанами та німецькими окупантами. В Галичині створювалися вишкільні групи різної чисельності. На території Львівської та Тернопільської областей це були рої та чоти – формування від десяти до п’ятдесяти чоловік. У Дрогобицькій та Станіславській областях – сотні і курені по декілька сотень чоловік. На початок грудня 1943 р. сили УНС в Галичині, на нашу думку, мали становити приблизно 3000 – 3500 бійців. 5 грудня 1943 р. на

Революція на граніті — кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською радянською молоддю, переважно студентами. Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в Україні (тодішній УРСР). Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту: недопущення підписання нового союзного договору; перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року; повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями винятково на

14 вересня 2020 р. минає тридцять років від дня демонтажу львівського пам’ятника Володимиру Леніну. Перша спроба «увіковічнити» його постать на окупованих українських землях була ще у 1941 р., однак, Друга світова війна перекреслила ці плани. Він був зведений у 1952 р. скульптором Сергієм Меркуровим. Розташований на однойменному проспекті у центрі міста, цей пам’ятник був частиною монументальної пропаганди комуністичного режиму. Для радянських лідерів авторитет «вождя світового пролетаріату» був до сакральності незаперечним, а вшанування його імені стало невід’ємною частиною радянського ідеологічного вчення усього періоду існування СРСР. Проте, у другій половині 80-х рр.

22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. Удар по радянських військах в Галичині наносила група армій «Південь», а саме: 17-та німецька армія під командуванням генерала піхоти Карла-Генріха фон Штюльпнагеля та 1-ша танкова група під командуванням генерал-полковника Евальда фон Клейста. 17-та німецька армія наносила удар виключно по радянських військах на території Галичини, удар 1-шої танкової групи наносився на північ Галичини і південь Волині. Швидке просування німецьких військ призвело до зайняття значної частини Галичини. Із відступом радянських військ з Галичини, німецька армія взялася за наведення порядку на окупованій території для нормального функціонування

Лук’яненко Левко Григорович (нар. 24.08.1928, за документами 1927, с. Хрипівка, Городнянського р-ну, Чернігівської обл. – п. 7.07.2018, с. Хотів Києво-Святошинського р-ну Київської обл.) Видатний діяч українського національного руху, організатор Української робітничо-селянської спілки (УРСС, 1960), член-засновник Української Гельсінкської Групи (1976), Голова Української Гельсінкської Спілки (1988), Голова Української Республіканської партії (1990). Виріс у родині селян, людей працелюбних, умілих. 1944 призвали до війська. Служив в Австрії, на Кавказі в мм. Орджонікідзе, Нахічевань. З раннього дитинства багато читав, задумувався над тим, чому український народ пригнічений. Прочитав двотомну історію дипломатії і вирішив для себе, що нема

Починаючи з 14 і до 30 вересня у Львові, на площі Ринок, експонують виставку Українського інституту національної пам’яті «Люди Свободи» – це історії 26 постатей, які своєю працею та боротьбою в минулому столітті зробили можливим відновлення незалежності України. Ця розповідь про одного з них − Василя Вишиваного. Буремні роки початку ХХ століття породили безліч яскравих історичних постатей: самовідданих і жертовних, безсердечних і жорстоких. Не стояли осторонь від світових зрушень і українці. Зброєю, пензлем, музикою, словом – вони боролися за свободу. Серед цих «Людей Свободи» – Василь Вишиваний. Якщо подивитися на