У фондах Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» зберігається листівка ручної роботи, якою  художник, шістдесятник, правозахисник, політв’язень Опанас Заливаха вітав у далекому 1980 році Ірину та Ігоря Калинців:

«Дорогі Калинці! Іринко та Ігоре! Вітаємо Вас, Ваші музи! З Новим, 1980 роком! Здоров’я, творчості, витримки та скорого повернення до рідних порогів! Сійся родися все добре. Любимо, чекаємо. Ваші – Панас і всі! Христос рождається!»

Привітання актуальне та кожне слово побажання наповнене особливим змістом, якщо врахувати, що подружжя Калинців відбували заслання в Читинській області (с. Ундино-Посельє).

Ірина Калинець була заарештована 12 січня 1972 року та засуджена на шість  років таборів суворого режиму і 3 років заслання. Через декілька місяців, 11 серпня заарештували й її чоловіка, поета Ігоря Калинця та засудили на такий же ж термін. Їх, як і інших заарештованих дисидентів, судили за статтею 62 КК УРСР «антирадянська агітація та пропаганда».

Опанас Заливаха був заарештований ще під час першої хвилі арештів української інтелігенції – в 1965 році за звинуваченням у розповсюдження самвидаву. У серпні 1970 року звільнився з мордовських таборів та повернувся до Івано-Франківська. Продовжив творчу діяльність, займався художнім оформленням книжок. Під час численних обшуків було вилучено низку його творів.

Невеличку листівку, розміром 8,5х14,5 см, на якій фломастером намальовано стилізоване сонце, ялинку та зоряний шлях, очевидно, створили син та донька Опанаса Заливахи. Таким чином, сім’я Заливах бажає своїм друзям швидкого повернення додому до своєї родини, в першу чергу доньки. Власноруч зроблена листівка і щире різдвяно-новорічне привітання від однодумців – своєрідний та єдино можливий засіб моральної підтримки для людей силоміць відірваних від дому, рідних та близьких.

Ірина Єзерська