У День захисників і захисниць України хочеться згадати про тих, хто мужніх чоловіків і жінок, котрі присвятив своє життя боротьбі за Україну. Однією із таких людей є Дарія Гусяк (1924 – 2022) – учасниця українського визвольного руху, зв’язкова головного командира УПА Романа Шухевича, політув’язнена радянських тюрем й таборів (1950 – 1975).
Народилася у місті Трускавці (нині Львівська область). Гімназисткою вступила до ОУН. У 1940-х рр. була кур’єркою-зв’язковою Центрального проводу ОУН. Арештована 5.03.1950 р. під час сутички між повстанцями та гебістами. Під час слідства перебувала у сумнозвісному слідчому ізоляторі, відомому в народі як тюрма «на Лонцького». Засуджена Трибуналом ОСО за ст. ст. 54-1 а та 54-11 КК УРСР на 25 років позбавлення волі.
Покарання відбувала у таборі в м. Верхнє-Уральське, звідти етапована до Володимирської тюрми, де пробула 19 років. У в’язниці втратила зір. Навесні 1969 р. переведено до жіночої зони у таборі суворого режиму Барашево у Мордової. Була активною учасницею протестних акцій на оборону прав політв’язнів. Познайомилася з новою плеядою жінок-політкаторжанок і була для них духовною опорою.
Звільнена у березні 1975 р. Повернулася до України, але змушена була поселитися в м. Волочиськ Хмельницької області у своєї подруги і соратниці Катерини Зарицької. Додому шлях був заказаний.
Після здобуття Україною незалежності переїхала до Львова, займалася активною громадською роботою. Отримала ряд нагород і відзнак, серед них Орден княгині Ольги ІІІ ступеня. На її майже столітній вік випала ще одна війна розв’язана росією проти України.
Похована на Личаківському цвинтарі у Львові (Поле почесних поховань).
У фондах Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» зберігається чорно-біле портретне фото зв’язкової Дарії Гусяк.
Анфас, погруддя. Розмір 8,8 х 11,6 см.
Цінності йому надає час та місце зйомки – сумнозвісний Володимирський централ, 1954 рік, про що свідчить напис зі звороту.
На ньому Дарія Гусяк увічнена ще молодою жінкою зі слідами втоми на обличчі. Одягнена у квітчасту сукню із заплетеними на потилиці косами. На той момент вона уже відсиділа чотири роки, попереду ще понад двадцять. Термін для зв’язкової Романа Шухевича був максимальним на той час. Жодні хрущовські так звані «лібералізації» і «відлиги» не пом’якшували суворі присуди для найбільших ворогів режиму. Діяльність Дарії Гусяк у підпіллі, попри тоді дуже юний вік, тривала понад десятиліття. Усе подальше її життя було також протистоянням радянській системі. На вівтар своєї боротьби ця жінка поклала своє особисте життя, навіть мінімальний комфорт, найпалкіші мрії та надії.