2 березня у рамках програми робочої поїздки у Львівську область Міністр закордонних справ України Павло Клімкін відвідав Національний музей-меморіал “Тюрма на Лонцького”. Після огляду експозиції та екскурсії музею Міністр зазначив: “Стела в “Тюрмі на Лонцького” у Львові. Українці, поляки, євреї, вірмени, росіяни, німці – незалежно від національності, віку, політичних поглядів всі вони загинули в катівні. Меморіал є символом пам’яті тисяч родин про їх близьких, котрі стали жертвами злочинних режимів. Маємо пам’ятати… “

Відійшов багатолітній член Ініціативної групи Першого грудня філософ Мирослав Попович. Мирославу Володимировичу було 87. Останні 17 років він очолював Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України та завідував відділом логіки та методології науки в цьому ж інституті. “Ми сьогодні іноді навіть забуваємо, що нинішня війна – війна принципів. Ми знаємо – і це правда, – що йде війна між Росією й Україною: вона не оголошена як війна, але ми всі знаємо, що вона собою являє. І до цього звелися всі суперечності, які існували, що дуже небезпечно: справа не в мові

9 лютого помер Микола Слободян, український дисидент з Тернопільщини.(21.06.1944 – 9.02 2018 ) Член Росохацької юнацької патріотичної підпільної організації.  Захоплювався боротьбою УПА за незалежність, слухав висилання зарубіжних радіостанцій, почував потребу боротися проти колонізації та російщення України. Молодих людей обурювали знищення пам’ятних хрестів у селі, зруйнування церкви та могили січових стрільців, арешти української інтелігенції 1972 р.. С. з охотою прийняв пропозицію Володимира Мармуса вступити в підпільну патріотичну молодіжну організацію, яка боротиметься за незалежність України. Засуджений разом з шістьма іншими членами організації на закритому засіданні Тернопільського обласного суду 24.09.1973 за ст. 64

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність. “Мій Боже, ця ера надто тяжка для таких слабких, як я.Я знаю також, що після неї знову настане інша ера, що буде гуманною.Я б так хотіла залишитись жити, щоб перенести в цю нову еру всю ту людяність яку зберігаю в собі попри все, з чим стикаюся щодня” Без озлоблення, без ненависті. Щоденник Етті Гіллесум 1941-1943