7 травня 1989 року у Львові на вул. Підвальній, в приміщенні Порохової вежі відбулася установча конференція громадських діячів нової хвилі – представників  демократичних осередків  та національно-патріотичних товариств, які за прикладом польської «Солідарності» та Національних фронтів  балтійських республік зібралися, щоб утворити Народний рух України. За рік перед тим Львовом прокотилися численні масові мітинги, було створене Товариство української мови ім. Т. Шевченка, що згодом трансформувалося у «Просвіту», але  відчувалася потреба у всеохопній  громадській організації, покликаний до трансформації  суспільства та повалення  тоталітарного режиму, керованого компартією. 1989 рік приніс як нові виступи, так і останні репресії і 

Сьогодні, 8 квітня святкує День Народження відомий політв’язень, дисидент, історик дисидентського руху, член Української Гельсинської Групи, розповсюджувач самвидаву, надзвичайно щиро людина Василь Овсієнко. Колектив музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” сердечно вітає Василя Васильовича та бажає міцного здоров’я, справжньому борцеві України. Заарештований 5 березня 1973 р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди у формі розповсюдження літератури самвидаву. 6 грудня 1973 р., разом із Пронюком і Лісовим, засуджений Київським обласним судом до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму. У мордовських таборах ЖХ-385/19 (сел. Лісне Теньгушевського р-ну Мордовської АРСР) і

2 квітня у Національному музеї “Тюрма на Лонцького” відбулася лекція “Історія на весело: радянські анекдоти”, яку прочитала наукова співробітниця Музею, докторка філософії Олеся Ісаюк. “Радянські анекдоти” зазвичай асоціюють з 70-80тими роками. Втім, перші “радянські” анекдоти з’явилися разом з радянською владою, а географія поширення жанру чітко дорівнювала географії “Східного блоку”. При чому у кожній країні був свій “колорит”: українці жартували про “москалів” та “бандерівців”, висміюючи не так перших, як радянську  пропаганду проти визвольного руху; поляки — про римо-католицьку церкву в умовах тоталітаризму, відверто низького рівня представників “робітничо-селянської” влади, держбезпекою та сілезьких

До 70- ліття Карпатської України у Національному музеї-меморіалі «тюрма на Лонцького» відбулася демонстрація документального фільму « 39-й. Карпатська Україна». Музейний захід 15 березня був покликаний нагадати і про 100-річчя спроби закарпатських українців об’єднати Карпатську Україну з іншими українськими землями у злуці з УНР, і про 70-ліття проголошення після кількамісячної автономії цілковитої державної самостійності Карпатської України. Нагадаємо: сойм Карпатської України 15 березня 1939 р. проголосив державну самостійність краю, ухвалив конституцію, що , визначала устрій як президентську республіку. Президентом Карпатської України було обрано греко-католицького священика Августина Волошина. Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український

Сьогодні, 25 березня, згадаймо тих хто присвятив своє життя боротьбі за правду і за Україну. Річниця смерті праведника України, блаженного священомученика та капелана УГА – Омеляна Ковча. Під час німецької окупації Галичини, намагаючись врятувати євреїв від знищення, хрестив їх і видавав їм метрики про хрещення. Загалом їм було видано більше 600 свідоцтв про хрещення. Звернувся з листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати євреїв у гетто. За ці дії 30 грудня 1942 р. був заарештований й кинутий до тюрми на Лонцького, а в серпні

16 березня минає вісім років з дня смерті відомого громадського діяча, дисидента, багатолітнього політв’язня радянських тюрем та таборів Івана Геля (1937-2011). Виходець із патріотичної української родини, активний учасник дисидентського та правозахисного руху, видавець та розповсюджувач самвидаву, борець за легалізацію УГКЦ Іван Гель був свідомим наслідків своєї боротьби із радянською системою і не зламався під гнітом переслідувань. Своє життя ця непересічна людина присвятила служінню Україні та своєму народу. Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького» пам’ятає та сумує за великим українцем, активним сподвижником та членом Наглядової ради музею, моральний авторитет якого так потрібен українцям в непростий для